РУЧКИ, НАБОРИ РУЧОК, СТРИЖНІ

Письмові пір'я відомі з глибокої давнини, приблизно з 3000 року до н. е., і вирізалися із стебел очерету. Англійське слово «pen» (ручка, пташине перо) походить від латинського «penna» (перо птиці), оскільки великого поширення набули гусячі пір'я, які заточувалися біля кореня. З VI століття до н. е. пір'я використовували протягом більше тисячі років багато цивілізацій. Кращі зразки виготовлялися з пір'я лебедів, індиків і гусей, як мають в крилах пір'я найбільшого розміру. Археологічні знахідки в руїнах Помпеї включають бронзові варіанти пір'я,проте поширення вони отримали лише у кінці XVIII століття. Століття потому з'явилися авторучки, капілярну систему для яких придумав Л. Є. Уотерман (L.E. Waterman), нью-йоркський торговець канцелярськими товарами.
Близько 1944 року угорець Ласло Біро (László Bíró), спираючись на останні методи виготовлення шарикопідшипників для машин і зброї, додав до капілярного каналу кульковий механізм і представив світу кулькову ручку.
 

Термін «ручка» (що відбувся від слова рука) означав спочатку лише перодержатель - ту частину пишучого пристрою, яка використовувалася як рукоятка для власне вузла письма (змінного металевого пера) в загальному значенні слова «ручка» - «частина будь-якого предмета, призначена для його тримання рукою або руками ». Потім слово «ручка» стало застосовуватися цілком до всього пристрою, що пише, будь-якої конструкції, хоча змінне перо як таке вже зникло з ужитку.